1. Властивість або стан за значенням іонізований; здатність речовини, середовища чи матеріалу утворювати іони під дією зовнішніх чинників (наприклад, випромінювання, електричного поля, високої температури).
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан за значенням іонізований; здатність речовини, середовища чи матеріалу утворювати іони під дією зовнішніх чинників (наприклад, випромінювання, електричного поля, високої температури).