Значення
-
Іоніка, и, жін. 1. Один з трьох основних архітектурних ордерів Стародавньої Греції, що виник у VII–VI ст. до н. е. в Іонії; характеризується стрункими пропорціями, базою колони, каннелюрами та капітеллю з волютами (завитками).
-
Сукупність іонійських діалектів давньогрецької мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. іоніка, р. іоніки, д. іоніці, з. іоніку, о. іонікою, м. іоніці, к. іоніко