Іоніка, и, жін. 1. Один з трьох основних архітектурних ордерів Стародавньої Греції, що виник у VII–VI ст. до н. е. в Іонії; характеризується стрункими пропорціями, базою колони, каннелюрами та капітеллю з волютами (завитками).
2. Сукупність іонійських діалектів давньогрецької мови.