Словник Української Мови
Буква
1. У давньогрецькій міфології — дочка міфічного аргоського царя Інаха, кохана Зевса, від якого народила Епафа; епонім племені іонійців.
2. Астрономічний термін: один із супутників Юпітера, відкритий 1610 року Галілео Галілеєм; четвертий за розміром супутник у Сонячній системі.
Приклад 1:
Будь ты мнѣ Ираклій тщивый* Будь Іона прозорливый, Главы попали зміины, Китовой из блевотины Выскочь мнѣ на кефуд.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
326 показана схема енерг е- тичних рівнів іона хрому +3Cr . У ньому над основним рівнем 1E розміщені дві енергетичні смуги 3E і 4E , а м і ж р і в н е м 1E і смугою 3E знаходиться метастабіл ь- ний рівень 2E , який складається з двох енергетичних станів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Рівень 2E метастабільний, і час життя на ньому становить c10~ 3− , тобто в 510~ разів більший за час перебування іона у звичайному збудженому стані 3E і 4E . Отже, заселеність іонами подвійного рівня 2E перевищує заселеність основного рівня 1E .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”