ІОКА́СТА, и, жін.
1. У давньогрецькій міфології — дружина фіванського царя Лая, мати та, після загибелі чоловіка, дружина свого сина Едіпа; після розкриття цього мимовільного кровозмішення наклала на себе руки.
2. психол. Психологічний комплекс або модель поведінки, що характеризується надмірною, часто несвідомою прив’язаністю матері до сина, яка може мати еротичне забарвлення (за аналогією до міфу про Едіпа та Іокасту); протилежне за значенням до едипового комплексу.