Значення
-
ІН’ЄКТИ́В, а, чол., лінгв. Те саме, що вигук; частина мови, що виражає емоції, почуття, волевиявлення мовця, але не називає їх, граматично не пов’язана з іншими словами в реченні та інтонаційно оформлена як окреме висловлення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ін'єктив, р. ін'єктиву, д. ін'єктивові, з. ін'єктив, о. ін'єктивом, м. ін'єктиві, к. ін'єктиве