Значення
-
ІН’ЄКТУ́РА, и, жін. 1. Спеціальний пристрій або технологічний процес для введення рідини, газу чи іншої речовини під тиском у якесь середовище, зокрема в ґрунт, гірську породу, технічну систему або біологічний об’єкт; нагнітання, впорскування.
-
У медицині та фармакології — рідка лікарська форма, призначена для парентерального введення (ін’єкцій), або ж сам процес такого введення; ін’єкційний розчин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ін'єктур, р. ін'єктура, д. ін'єктурові, з. ін'єктур, о. ін'єктуром, м. ін'єктурі, к. ін'єктуре