ІН’ЄКТУ́РА, и, жін. 1. Спеціальний пристрій або технологічний процес для введення рідини, газу чи іншої речовини під тиском у якесь середовище, зокрема в ґрунт, гірську породу, технічну систему або біологічний об’єкт; нагнітання, впорскування.
2. У медицині та фармакології — рідка лікарська форма, призначена для парентерального введення (ін’єкцій), або ж сам процес такого введення; ін’єкційний розчин.