**ІНТОНУВА́ЛЬНИК**, -а, чол. Спеціаліст, який займається інтонуванням (у 2 знач.), тобто настроюванням музичних інструментів, зокрема фортепіано, для досягнення правильного звучання та відповідності висоти тонів.
інтонувальник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |