інтонація

Значення

1. ІНТОНА́ЦІЯ, ї, жін.

2. 1.лінгв. Система змін висоти тону, сили, темпу, тембру голосу та пауз у мовленні, яка слугує для вираження смислових, емоційних і синтаксичних значень висловлювання, а також для надання йому різних відтінків (розповіді, питання, спонукання тощо).

3. 2.муз. Точне звукове відтворення музичного тону (висоти, тривалості, сили звуку) під час співу або гри на інструменті; чистота звучання.

4. 3.перен. Манера вимовляння, тон, які виражають почуття, ставлення мовця до кого-, чого-небудь; спосіб звукового оформлення фрази, що передає певний настрій або смисловий відтінок.

Правопис та відмінювання