Інті, невідм., ч. р. У міфології інків — верховне божество, бог Сонця, покровитель імперії та предок правителів; зображувався у вигляді золотого диска з людським обличчям.
інті
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови