ІНТЕР’ЄКТИВА́ЦІЯ, ї, жін., лінгв. Перехід повнозначних слів або словосполучень до розряду вигуків (інтер’єктивів) унаслідок втрати ними номінативної функції та набуття емоційно-експресивного чи спонукального значення; процес вигукової транспозиції.
інтер’єктивація
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |