Значення
-
ІНТЕР’ЄКТИВА́ЦІЯ, ї, жін., лінгв. Перехід повнозначних слів або словосполучень до розряду вигуків (інтер’єктивів) унаслідок втрати ними номінативної функції та набуття емоційно-експресивного чи спонукального значення; процес вигукової транспозиції.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інтер'єктивація, р. інтер'єктивації, д. інтер'єктивації, з. інтер'єктивацію, о. інтер'єктивацією, м. інтер'єктивації, к. інтер'єктиваціє