ІНТЕРРЕДУПЛІКА́ЦІЯ, ї, жін., лінгв. Спосіб словотворення або словозміни, що полягає у повторенні (редуплікації) внутрішньої частини кореня чи основи слова, на відміну від повторення на початку (ініціальна редуплікація) або в кінці (фінальна редуплікація); внутрішнє подвоєння.
інтерредуплікація
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |