ІНТЕРОРЕЦЕ́ПЦІЯ, ї, жін., фізіол. Сприйняття організмом подразнень, що виникають у внутрішньому середовищі тіла (внутрішніх органах, кровоносних судинах, м’язах тощо), за допомогою спеціалізованих нервових закінчень — інтерорецепторів; забезпечує отримання інформації про стан внутрішніх органів, обмін речовин, хімічний склад крові та інші фізіологічні процеси.
інтерорецепція
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник () |