ІНТЕРНАТУ́РА, и, жін. 1. Форма післядипломної практичної підготовки лікарів-випускників вищих медичних навчальних закладів, яка передбачає їхню роботу в лікувально-профілактичних закладах під керівництвом досвідчених фахівців для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста.
інтернатура
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |