Словник Української Мови
Буква
ІНТЕРНАЦІОНАЛІ́ЗМ, -у, чол.
1. Ідеологія та політика, що проголошує рівність, солідарність і співробітництво між народами та націями, заперечуючи національну винятковість і обмеженість; міжнародна єдність трудящих у боротьбі за спільні цілі.
2. Слово або мовний зворот, запозичений з іншої мови чи утворений за зразком іншомовних слів, що вживається в багатьох мовах світу; міжнародний термін.
Приклад 1:
Важливим каталізатором цих процесів стала відома праця І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація». Для її розповсюдження було запущено потужний механізм самвидаву — і то не тільки в Києві, а й по всій Україні та за межами її (не можу не згадати надзвичайно промовистий факт: у Празі працю Дзюби передруковувала на машинці сестра Лесі Українки Оксана Косач-Шимановська…).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”