Стос. до інтерференції (у 1, 2 знач.), пов’язаний із нею; який інтерферує.
інтерферувальний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Стос. до інтерференції (у 1, 2 знач.), пов’язаний із нею; який інтерферує.
Відсутні