ІНТЕРФЕРЕНЦТЕРАПІ́Я, ї, жін. Метод фізіотерапії, що полягає в лікувальному застосуванні низькочастотних струмів, які утворюються в глибині тканин організму внаслідок інтерференції (накладання) двох або більше струмів середньої частоти, що подаються через окремі пари електродів; використовується для знеболення, стимуляції м’язів, покращення кровообігу та трофіки тканин.
інтерференцтерапія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |