Словник Української Мови
Буква
ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ, ї, жін.
1. фіз. Взаємне посилення або послаблення коливань (звукових, світлових, електричних тощо), яке виникає при накладанні двох або кількох хвиль, що поширюються в просторі; явище, зумовлене когерентністю хвиль. Інтерференція світла. Інтерференція радіохвиль.
2. лінгв. Взаємодія мовних систем в умовах двомовності, що призводить до відхилень від норм однієї мови під впливом іншої; перенесення особливостей однієї мови на іншу. Граматична інтерференція. Фонетична інтерференція.
Приклад 1:
Інтерференція хвиль. Рівняння стоячої хвилі ……………………………………….. 47 §22.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
В точці M буде максимум, якщо: ( ) …2,1,0m= 2m22isinnd2 0022 ±±=±− λλ і мінімум, якщо: ( ) ( )…2, 1, 0m= ;21m22isinnd2 0022 λλ +=±− Інтерференція спостерігається не лише у відбитому світлі, а й у світлі, що Хвильова оптика 211 проходить через плівк у (рис. 212, промені 3 і 4).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Смуги однакового нахилу Інтерференція світла в плоскопар а- лельних пластинках визначається товщ и- ною пла стинки d, показником заломлення n середовища, довжиною 0λ падаючої світлової хвилі та кутом падіння і. Для д а- них 0λ , d i n кожному куту i падіння про- менів відпо відає своя інтерференційна смуга. Інтерференційні смуги, які виник а- ють внаслідок накладання хвиль, що пада- ють на плоскопарал ельну пластинку під однаковими кутами, називаються смуга- ми однакового нахилу.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”