Значення
-
У праві: тимчасова заборона або обмеження на користування майном, вчинення певних дій чи здійснення прав, що накладається судовим або адміністративним органом.
-
У католицькій церкві: кара, що полягає в забороні богослужінь, обрядів і таїнств на певній території або для певної особи чи групи осіб, без вилучення з церковної спільноти.
-
У мовознавстві: заборона на вживання певних слів або виразів у певному контексті, зумовлена мовними, соціальними чи культурними нормами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інтердикція, р. інтердикції, д. інтердикції, з. інтердикцію, о. інтердикцією, м. інтердикції, к. інтердикціє