Словник Української Мови
Буква
Інтенція, -ї, жін.
1. філос., психол. Спрямованість свідомості, мислення на який-небудь предмет; намір, задум, прагнення. Інтенція автора твору.
2. лінгв. Комунікативний намір мовця, мета висловлення, яка визначає його зміст і форму. Інтенція запитання, прохання, наказу.
Приклад 1:
Для того, щоб інтенція співрозмовника Богоявленська Ю.В., Ходаківський Є.І. Економіка та менеджмент праці__________ 318 була позитивною, потрібно, по-перше, позитивно сформувати власну інтенцію ( карту).
— Котляревський Іван, “Енеїда”