Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність високих інтелектуальних і моральних якостей особистості, що виявляються в освіченості, культурі поведінки, тактовності, повазі до інших людей, внутрішній порядності та здатності до рефлексії.
2. Властивість за значенням інтелігентний; риса характеру, що поєднує розумову розвиненість, широкий світогляд і шляхетність вчинків.
Приклад 1:
Затишна келія… У хазяїна келії — зрівноважений дух, спарований з інтелігентним розумом і талановитістю… Та ще й яка «інтелігентність», що дається знаттям сучасних біжучих інтересів та новинок політичних, літературних, чи театральних, чи яких. Ні, це інтелігентність «поза часом і просторінню», «вне времени и пространства»; розмова з вами однаково була б до серця або в усякому разі була б інтересна кожній, що мислить, людині всіх віків і всіх народів… А до того — скільки віщої, натхненної поезії в вас!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”