ІНСИНУА́ЦІЯ, ї, жін. 1. Злісний наклеп, безпідставне звинувачення, спрямоване на те, щоб зганьбити, очорнити кого-небудь; підступне обмовляння. 2. У літературі, публіцистиці та політиці — прихований, завуальований натяк на щось ганебне, непристойне або злочинне, що подається як факт, але не має жодних доказів.
інсинуація
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він бачив, що оця його інсинуація впала не на сприятливий ґрунт і не пустить заживка. — Він поет, — вступився наймолодший Костянтин, що й сам був поетом, — і поетичністю пояснюється увесь його темперамент, усе його поводіння.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |