інституціоналізм

1. Напрям в економічній теорії, що досліджує роль соціальних інститутів (держави, права, звичаїв, традицій) у функціонуванні та розвитку економічної системи, наголошуючи на необхідності врахування позаекономічних чинників.

2. У соціології та політології — методологічний підхід, який зосереджується на вивченні формальних і неформальних інститутів (організацій, норм, правил) як основи суспільного устрою та політичної поведінки.

Приклади вживання

Приклад 1:
Сучасний інституціоналізм виник не на порожньому місці. У неоінституціоналістів були попередники – представФ ники “старого”, традиційного інституціоналізму (Т.Веблен, Дж.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |