ІНСТИЛЯ́ЦІЯ, ї, жін. 1. Медичний термін. Метод уведення лікарських речовин у рідкому вигляді (краплями) у природні порожнини організму, зокрема в кон’юнктивальний мішок ока, зовнішній слуховий прохід, носову порожнину або сечовий міхур.
2. Спец. Процес поступового, краплинного додавання рідини в яку-небудь систему або середовище.