ІНСТРУМЕНТУВАННЯ, я, сер. 1. Дія за значенням інструментувати 1; оркестрування музичного твору.
2. спец. Дія за значенням інструментувати 2; оснащення чого-небудь інструментами, приладами.
Словник Української Мови
Буква
ІНСТРУМЕНТУВАННЯ, я, сер. 1. Дія за значенням інструментувати 1; оркестрування музичного твору.
2. спец. Дія за значенням інструментувати 2; оснащення чого-небудь інструментами, приладами.
Приклад 1:
Про творчість Драй-Хмари написано вагомі літературознавчі дослідження, серед яких я б відзначив: • роботи Оксани Ашер, Івана Дзюби, Миколи Жулинського, Сергія Гальченка, де образ Михайла Драй-Хмари подається як одне з найвищих досягнень української художньої культури 20–30-х років XX століття; • роботу українського лінгвіста і літературознавця, емігранта другої хвилі Юрія Шереха (Шевельова) «Поезія Михайла Драй-Хмари», присвячену розшифруванню барвопластичної символіки поета; • дослідження Валентини Саєнко «Художня планета Михайла Драй-Хмари», присвячене символіці поета, зокрема системі звукового інструментування, спрямованій на створення звукового образу. І ось, нарешті, ви читаєте мою книгу «Михайло Драй-Хмара», видану «Фоліо» у 2022 році, де, я сподіваюсь, перед вами постане в нерозривній цілісності образ цієї людини — люблячого чоловіка і батька, поета, спрямованого на найвищі досягнення світової культури, науковця-слов’яніста, який пов’язав цю науку з українознавством.
— Самчук Улас, “Марія”