Словник Української Мови
Буква
ІНСТРУ́КТОР, -а, чол.
1. Особа, яка навчає, дає вказівки, роз’яснює порядок і способи виконання певної роботи, завдання, а також перевіряє їх виконання; наставник, керівник практичного навчання. Інструктор з водіння автомобіля.
2. Штатна посада в організаціях, установах, військових підрозділах тощо, що передбачає проведення інструктажу, навчання та контролю. Інструктор райкому партії.
Приклад 1:
Говорив 245 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ тепер без знаків оклику, спокійно і конкретно — як інструктор альпіністів перед сходженням на особливо видатний стрімчак: — Процедура буде простою. Кожен з вас, хто погоджується на безсмертя, а інших, я сподіваюся, тут нема, по черзі підходить до книги і називає тільки два числа: перше з них означає сторінку з кінця, а друге — рядок знизу.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”