Словник Української Мови
Буква
1. Посадова особа, яка здійснює нагляд, контроль або перевірку дотримання встановлених правил, норм, законів у певній сфері діяльності (наприклад, податковий інспектор, санітарний інспектор, інспектор з кадрів).
2. Керівник навчально-виховної роботи в деяких навчальних закладах (наприклад, інспектор школи, інспектор училища).
Приклад 1:
Інспектор побачив учителя, вже як у того всі діти лежали слабі на малярію. Знервований педагог, забувши всяку пошану до начальства, говорив з інспектором в сильно підвищеному тоні; інспектор аж обуривсь на таку «нахабність»: слово за словом — і результат стався такий, що вчителя звільнено з посади «по третьому пункту», себто прогнано без «прохання», та й дано наказ по цілій Кавказькій окрузі, щоб його ніде не брали на службу.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
I цього задосить, щоб пізнати, що то інспектор. Антосьо хотів піднятись, та той каже: — Сиди, сиди!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Інспектор об’єктів забезпечує простий і зручний інтерфейс для зміню- вання значень властивостей компонентів і керування подіями, на які реагують об’єкти. Інспектор об’єктів має дві сторінки: Properties ( властивості) і Events (події).
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”