1. Стос. до іновірця, іновірки; який сповідує іншу віру, належить до іншого віросповідання.
іновірський
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Стос. до іновірця, іновірки; який сповідує іншу віру, належить до іншого віросповідання.
Відсутні