1. Особа, яка сповідує іншу віру, ніж та, що є панівною або загальноприйнятою в певному суспільстві, державі чи релігійній громаді; людина іншого віросповідання.
іновірець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка сповідує іншу віру, ніж та, що є панівною або загальноприйнятою в певному суспільстві, державі чи релігійній громаді; людина іншого віросповідання.
Відсутні