**Іноцерам**, -а, чол. рід. Викопний морський молюск ряду іноцерамоподібних (Inoceramus), що існував у юрському та крейдовому періодах; мав товстостінну, часто масивну черепашку з концентричними ребрами; використовується як керівна викопна форма для стратиграфії.
іноцерам
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник () |