**Інокопь**, -і, жін. 1. *іст.* У Київській Русі та Московській державі — кінний воїн, що входив до складу важкої або середньої кінноти; вершник, озброєний списом.
2. *рідко.* Те саме, що копійник; воїн, який б’ється списом верхи.
інокопь
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник () |