Значення
-
**Інокопь**, -і, жін. 1. *іст.* У Київській Русі та Московській державі — кінний воїн, що входив до складу важкої або середньої кінноти; вершник, озброєний списом.
-
*рідко.* Те саме, що копійник; воїн, який б’ється списом верхи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інокопня, р. інокопь, д. інокопням, з. інокопня, о. інокопнями, м. інокопнях, к. інокопня