Значення
-
ІНКВІЗИ́ЦІЯ, ї, жін.
-
1. У католицькій церкві в XIII–XIX ст. — система судово-слідчих органів, створена для боротьби з єретиками, вільнодумством, а також для переслідування ворогів церкви та папської влади. Діяльність інквізиції супроводжувалася таємним слідством, доносами, застосуванням тортур і публічними стратами (аутодафе).
-
2.перен. Жорстоке, нещадне переслідування, знущання, моральне або фізичне катування людей, що супроводжується безпідставними звинуваченнями та порушенням прав особистості. У країні запанувала справжня інквізиція — за найменший інакомислячий вислів карали ув’язненням.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інквізиція, р. інквізиції, д. інквізиції, з. інквізицію, о. інквізицією, м. інквізиції, к. інквізиціє
Походження слова (Етимологія)
Слово «інквізиція» походить від латинського «inquisitio», що означає «розшук, дослідження». Воно утворене від дієслова «inquirere» (шукати, розшукувати), яке складається з префікса «in-» (в-, на-, при-) та дієслова «quaerere» (шукати, вимагати), що має неясну етимологію. В українську мову слово потрапило через німецьке посередництво (нім. Inquisition), а також має відповідники в інших слов’янських мовах: болг. инквизиция, білор. інквізіцыя, пол. inkwizycja, чеськ. inkvizice, словац. inkvizícia, верхньолужицьк. inkwizicija, сербохорв. инквизиција, словен. inkvizicija. Спочатку воно означало «дізнання, слідство», а згодом набуло значення церковного суду.