Словник Української Мови
Буква
ІНКОРПОРУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док., перех.
1. Включати, вводити що-небудь до складу чогось як складову частину; приєднувати, прилучати. Інкорпорувати нові території до складу держави.
2. спец. Вводити (ввести) одну речовину в структуру іншої, рівномірно розподіляючи її в масі носія. Інкорпорувати радіоактивні ізотопи в кристалічну ґратку.
3. лінгв. Виражати граматичні зв’язки та відношення за допомогою інкорпорації (у 2-му знач.). У деяких мовах дієслово може інкорпорувати додаток.
Приклад 1:
На думку індійських істориків, станово-кастовий лад, хоч як це парадоксально, забезпечував мобільність індійського суспільства, оскільки давав змогу легко інкорпорувати нові клани чи племінні общини в індійський соціальний конгломерат у вигляді ще однієї касти, прискорив асиміляцію нових соціальних груп в індійському суспільстві . У джаті об’єднувались люди переважно однієї професії.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”