Інкалой, -я, чол. рід. 1. У міфології та фольклорі народів Центральної Азії (зокрема казахів, киргизів) — дух-покровитель, захисник роду, який уособлює силу предків; часто зображується у вигляді велетня або міфічної істоти.
2. *етн.* У традиційних віруваннях тюркських народів — ритуальний оберіг, який виготовляли з вовни, шкіри або дерева та встановлювали біля входу до житла для відлякування злих сил.
3. *перен., розм.* Про дуже високу, могутню або незламну людину (рідко).