Древослів

Словник Української Мови

ініціатива

Буква

ІНІЦІАТИ́ВА, и, жін.

1. Перший крок у якій-небудь справі; почин, спонукання до початку чогось. // Здатність висувати нові ідеї, пропозиції, діяти самостійно, виявляючи активність та заповзятливість.

2. Провідна роль у яких-небудь діях; керівне становище, що дає змогу активно впливати на перебіг подій, процесів. // Перевага в активності, наступальності (у військовій справі, спорті, політиці).

3. Пропозиція, ідея, план дій, висунуті для обговорення або реалізації. // Документ або проект, внесений на розгляд.

Приклади вживання слова

ініціатива

Приклад 1:
Центральний смисловий «вузол» відносин у творах В. Стефа-ника зав’язано, про що вже йшлося, навколо головної антиномічної пари: доля і людська воля, фатум, приреченість і власна ініціатива героя. Саме ці величини стали визначальними «міфе-мами» непересічного творчого набутку письменника і на їх основі здебільшого устійнено художній конфлікт.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
У Христі усвідомлюється цілісна правда релігії, позбавлювальна ініціатива Бога, а також відповідь віри i цілковитого прийняття ознак Бога з боку людини. Таємниця втілення означає зустріч найглибших прагнень Божих (прагнення позбавлення людини) i людських ( прагнення визволення з неволі гріху і зла); сенс втілення i релігії, затверджений на місці цього виникнення, найкраще наводиться у таємниці Пасхи i у наведеному тут « чудовому обміні».
— Котляревський Іван, “Енеїда”

More posts