Словник Української Мови
Буква
ІНІЦІАЛІЗÁТОР, -а, чол.
1. спец. Пристрій, програма або механізм, що забезпечує початкове налаштування, запуск або приведення системи, процесу чи об’єкта в робочий стан; те, що ініціалізує.
2. інформ. Спеціальна функція або метод у програмуванні, який автоматично виконується під час створення об’єкта класу для встановлення його початкових значень властивостей (полів).
3. хім. Речовина, що ініціює хімічну реакцію, зокрема полімеризацію, утворюючи активні центри (вільні радикали або йони).
Приклад 1:
Як відомо, синтаксис оголошення змінної у програмі є такий: [<клас пам’яті][ <тип>] <ім’я> =[<ініціалізатор>]; Існують такі специфікатори класів пам’яті: 1) auto; 3) extern; 5) volatile; 2) register; 4) static; 6) mutable. Специфікатор auto (так звана автоматична змінна) використовується для оголошування лише локальних змінних, які є видимі лише в тому блоці, в яко- му вони оголошені.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”