Словник Української Мови
Буква
ІНІЦІА́Л, -а, чол. рід.
1. Перша літера імені, по батькові або прізвища особи, яку використовують для скороченого позначення цієї особи в документах, написах тощо. Підпис складався з ініціалів та прізвища.
2. Велика, часто орнаментована або ілюстрована початкова літера розділу чи абзацу в старовинних рукописах або друкованих книгах; буквиця. Середньовічні манускрипти прикрашали барвистими ініціалами.
Приклад 1:
А так як девіз «Нур форвердс!» все-таки досить прозорий і небезпечний, то замість підпису там передбачливо поставлено якусь карлючку, що мала правити за ініціал «У». Дівоча конспірація.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Gołębiowski” – ініціал не О. і не А., а “Л.” (L.) фігурує на обкладинці списку п’єси, але не як автора, а як можливого першого влас- ника цього списку, привезеного О. Бачинським з Житомира, або якогось суфлера у житомирському чи кам’янець-подільському театрі. Питання про автора першої переробки повісті “Маруся” залишається відкритим.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”