ІНФРАОКЛЮ́ЗІЯ, ї, жін., мед., стомат. Стан зубного ряду, за якого один або кілька зубів не досягають площини змикання (оклюзії) з антагоністами, тобто розташовані нижче загального рівня змикання зубів; недокус.
інфраоклюзія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |