ІНФІНУМ, -а, чол., матем. Точна нижня межа числової множини; найбільше з усіх чисел, які є нижніми межами даної множини. Протилежне — супремум.
інфінум
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови