ІНЕСИ́В, -а, чол., лінгв. Відмінок у деяких мовах (наприклад, фіно-угорських), що вказує на перебування предмета всередині чого-небудь або в певному середовищі; місцевий внутрішній відмінок. Відповідає на питання «у кому?», «у чому?».
інесив
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |