Значення
-
ІНЕСИ́В, -а, чол., лінгв. Відмінок у деяких мовах (наприклад, фіно-угорських), що вказує на перебування предмета всередині чого-небудь або в певному середовищі; місцевий внутрішній відмінок. Відповідає на питання «у кому?», «у чому?».
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інесив, р. інесива, д. інесивові, з. інесив, о. інесивом, м. інесиві, к. інесиве