ІНДИ́КТ, а, чол.
1. У Стародавньому Римі та Візантії — період у 15 років, що використовувався для літочислення та оподаткування; п’ятнадцятирічний цикл.
2. Церк. Те саме, що індиктіо́н; початок церковного новоліття (1 вересня за старим стилем), що збігається з початком нового індикту (у 1 знач.).