Словник Української Мови
Буква
1. Великий свійський птах родини фазанових із м’ясистим червоним наростом на голові та широким хвостом, якого розводять заради м’яса та яєць; самка цього птаха — індичка.
2. перен., розм. Про пихату, бундючну або вперту людину, яка поводиться зверхньо чи надуто (часто у порівнянні: «надутий, як індик»).
Приклад 1:
Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається індик після того, як голова одрубана. Як не рвався, як не кидався гарячий Костюшко, щоб розбудити чоловічу душу в панському тілі,- нічого не вдіяв… Він прокляв тоді вельможне шляхетство, що довело отчину до смерті, наткнувся з горя на свою смерть, швиргонув геть від себе, як більше не потрібну, гостру шаблю-і закричав не своїм голосом: “Капут Польщі!..”
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”