Значення
-
Індульт, -у, чол. 1. У католицькій церкві: грамота про відпущення гріхів, яку видавав папа римський або єпископ за певні заслуги чи гроші; індульгенція.
-
*Істор. У Речі Посполитій та на українських землях у складі неї: привілей, наданий королем або сеймом, що дозволяв шляхті чи магнатам засновувати міста, проводити ярмарки, карбувати монету тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. індульт, р. індульта, д. індультові, з. індульт, о. індультом, м. індульті, к. індульте