індульт

Індульт, -у, чол. 1. У католицькій церкві: грамота про відпущення гріхів, яку видавав папа римський або єпископ за певні заслуги чи гроші; індульгенція.

2. *Істор. У Речі Посполитій та на українських землях у складі неї: привілей, наданий королем або сеймом, що дозволяв шляхті чи магнатам засновувати міста, проводити ярмарки, карбувати монету тощо.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |