ІНДУ́КТА, и, жін., іст. 1. У Речі Посполитій та Гетьманщині (XVII–XVIII ст.) — мито, що справлялося з товарів, які ввозилися на територію держави або вивозилися за її межі; ввізне або вивізне мито. Збирати індукту на користь державної скарбниці.
2. Установа або пункт, де збирали це мито; митниця. Проїжджаючи через індукту, купці зобов’язані були пред’являти товари.