Стос. до індуків (див. індук¹), пов’язаний з ними; який належить індукам.
індуковний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Стос. до індуків (див. індук¹), пов’язаний з ними; який належить індукам.
Відсутні