Значення
-
Представник давньої етномовної спільноти, яка, за науковою гіпотезою, у IV–III тисячолітті до н. е. населяла певну територію Євразії, а її мова стала основою для індоєвропейської мовної сім’ї.
-
Особа, яка належить до одного з народів, що розмовляють мовами індоєвропейської мовної сім’ї (наприклад, слов’янин, германець, роман, індоарієць тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. індоєвропеєць, р. індоєвропейця, д. індоєвропейцеві, з. індоєвропейця, о. індоєвропейцем, м. індоєвропейцеві, к. індоєвропейцю