інде

Приклад 1:
Те, куди він має прямувати, і все тут напрочуд ясно й просто, він мусить лише запам’ятати цей знак, бож не виключене, що цей знак явлено йому вже востаннє, оскільки й Провидінню вривається терпець, і не попхатися куди інде, як це людина чинить на кожному кроці, в щоденному запамороченні безпомилково оминаючи двері свого призначення, що їх доля роздзяплює під самісіньким носом кожному створінню, хоча затурканий чоловік ухищається упхатися в життя зовсім не в ті двері, і тому така хурделиця й мете по землі, збиваючи розгубленого небораку з ніг, як тоді Тадзя над Гудзоном, коли він не міг втрапити додому, а тітка Степанида бігала по всьому Нью-Йорку, допитуючися, де подівся її небіж і чи хтось його бачив, бо саме в таку заметіль він здолає сісти десь на лавку трохи довше помріяти та ще й, не доведи Господи, замерзне, як двадцять років тому серед велелюдного міста, де й путніх морозів не бувало, замерз його шалапутний батько, а її, Степаниди, улюблений брат, крапля в краплю і вдачею, і зовнішністю викапаний Тадзьо, і другої такої втрати вона, Степанида, вже не переживе, бо Тадзьо їй дорожчий за рідного сина, котрого вона ніколи не мала, і він тепер у страшній небезпеці (це вона чує так само, як коли Тадзьо мало не помер на запалення сліпої кишки, попри те, що й тоді всі її переконували, ніби вона надто перечулена до всього, що стосується Тадзя, і її страхи — бабські вигадки), хоча коли Тадзьо вийшов з дому й помандрував уздовж Гудзону до Вашінґтонського мосту, світило сонце й ніщо не заповідало хуртовини. Властиво, Тадзьо спочатку й не мав наміру йти до Вашінґтонського мосту, який саме тоді ремонтували, потовщивши з обох боків, крім середини, риштуванням, від чого здавалося, ніби міст випинається вгору, — а вирішив розім’яти ноги в парку над Гудзоном і подивитися, чи ще рибалки дротяними кошиками з прикріпленими куснями м’яса на дні дротяного ковпака ловлять крабів, а тоді перед мостом звернути до Левка Довганя, який тоді ще винаймав кімнати в Олени Гаєвичевої у тих затарганених будинках (Тадзьо не раз був свідком, як Левко руйнувався, п’ючи щодня бляшанку отрути, що ані трохи не спиняло Тарганячого потоку, бо таргани не лише лазили по тарілках, а й скапували зі стелі, змушуючи Левка, не заради себе, а заради семирічної Юлі, яку таргани доволили до шоку, бігати по хаті з отруйною пирскавкою, оскільки на місце тих, що їх виморював Левко, наповзали нові з сусідніх помешкань, із міжстінних отворів на сміття чи й просто знадвору з мурів), що їх невдовзі збурили, прокладаючи низом автостраду, котра й загнала Левка на Бруклін до Івана Архипчука, який допомагав Левкові мити й безболісно розчісувати Юліни майже кінські коси, що їх Левко ні на які Іванові намови не хотів обтяти своїй одиначці, та перевіряти шкільні завдання, радячи упертому Левкові одружитися, бож його незрівняна Марина однак не воскресне і не всі мачухи конче мусять бути відьмами, а Юлі треба б і жіночої руки, а то дитина тільки й знає, що чоловіче товариство, на що Левко лише нечленоподільно відбуркувався, байдуже, чи це говорив йому Архипчук, чи Тадзьо, кожного разу, як навідувався до нього, — аби разом із Левком податися на 168 вулицю до кишкоподібної манюцюпенької корчомки-забігайлівки, котру тоді ще провадив Максим Костриця, заки переїхав до Канади, де його раптом винесло в скоробагатьки, в яких він однак довго не втримався, бо молитися на золоте теля Максим не схотів, мовляв, він не на те прийшов на світ Божий, і, залишивши нетямущій жінці всі статки, однієї днини вийшов з дому, як звичайно, і щез, мов у воду впав, може, й справді, — як то за чаркою прозраджував Михась Дихало, якому нібито невдовзі перед щезненням звірявся Максим, — помандрувавши до пекла за терезами справедливости, що їх загилив нечистий із гетьманської каплиці в Батурині день перед тим, як Мєньшіков зрівняв із землею ворохобницьке місто разом із мешканцями, не зглянувшися ні на жінок, ні дітей, бож зникла міра на добро й зло з людського серця, — аби трохи рівноваги й справедливости запанувало на землі, — про що Максим кожного разу нагадував відвідувачам його корчомки, котрі сходилися не так на випивку (що випивка?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Рентгенівські спектральні лінії утворюють певні серії, які позначають бук- вами O,N,M,L,K і т. д. Кожна серія має невелику кількість ліній, які позначають у порядку зменшення довжини хвилі інде к- сами γβα ,, і т.д. Лінійчасті рентгенівські спектри різних речовин подібні між собою.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”