Значення
-
ІНБРИ́ДИНГ, у, чол., спец. Схрещування особин, що перебувають у близькій спорідненості, в межах однієї популяції, породи або сорту; близькоспоріднене розведення. Застосовується в селекції тварин і рослин для закріплення бажаних ознак у потомстві, але тривалий інбридинг може призводити до інбредної депресії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. інбридинг, р. інбридингу, д. інбридингові, з. інбридинг, о. інбридингом, м. інбридингові, к. інбридингу