інбридинг

ІНБРИ́ДИНГ, у, чол., спец. Схрещування особин, що перебувають у близькій спорідненості, в межах однієї популяції, породи або сорту; близькоспоріднене розведення. Застосовується в селекції тварин і рослин для закріплення бажаних ознак у потомстві, але тривалий інбридинг може призводити до інбредної депресії.