**імпунітивний**, -а, -е. Стос. до імпунітивності; який характеризується відсутністю покарання або уникненням покарання, безкарний; пов’язаний із безкарністю як принципом або явищем.
імпунітивний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |