Значення
-
**імпунітивний**, -а, -е. Стос. до імпунітивності; який характеризується відсутністю покарання або уникненням покарання, безкарний; пов’язаний із безкарністю як принципом або явищем.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. імпунітивний, р. імпунітивного, д. імпунітивному, з. імпунітивний, о. імпунітивним, м. імпунітивнім, к. імпунітивний