ІМПРИ́НТИНГ, у, чол.
1. У психології та етології — специфічна форма научіння, швидке, автоматичне та незворотне закріплення в пам’яті новонародженої тварини або дитини певних об’єктів (наприклад, образу матері, її голосу) у ранній період розвитку, що визначає подальшу поведінку, зокрема статеву, соціальну та батьківську.
2. У генетиці — стійка зміна експресії (активності) гена залежно від того, від якого з батьків (матері чи батька) він успадкований; явище, за якого лише одна з двох алелей гена (материнська або батьківська) є активною в організмі.