Значення
-
ІМПРИМАТУ́РА, и, жін., спец. 1. У живописі та графіці — початкове тонування поверхні ґрунту (полотна, картону, дерева) прозорим або напівпрозорим шаром фарби, що визначає загальний колорит майбутнього твору.
-
У поліграфії — тонкий шар фарби, який наносять на поверхню паперу або іншого матеріалу перед друком для покращення адгезії та яскравості зображення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. імприматура, р. імприматури, д. імприматурі, з. імприматуру, о. імприматурою, м. імприматурі, к. імприматуро