ІМПРИМАТУ́РА, и, жін., спец. 1. У живописі та графіці — початкове тонування поверхні ґрунту (полотна, картону, дерева) прозорим або напівпрозорим шаром фарби, що визначає загальний колорит майбутнього твору.
2. У поліграфії — тонкий шар фарби, який наносять на поверхню паперу або іншого матеріалу перед друком для покращення адгезії та яскравості зображення.